Договір довічного утримання: що це та хто може укласти?

     Договір довічного утримання (догляд) – це правочин, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

     Відповідно до Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Обов’язок цих осіб перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

     Юридично правильним способом оформити домовленість про здійснення піклування є укладення правочину у письмовій формі з його обов’язковим нотаріальним посвідченням.

     За договором довічного утримання право власності на майно виникає у набувача з моменту його посвідчення нотаріусом, а якщо це нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації – то з дня такої реєстрації.

     Які умови можна прописати у договорі довічного утримання?

     У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов’язки набувача угодою не передбачені або виникла потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, то спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

    Крім того, особа, котра здійснює піклування, зобов’язана у разі смерті поховати відчужувача, навіть коли це не було передбачено договором. Проте спадкоємці, які отримали частину майна померлого, повинні справедливо розділити з набувачем витрати на поховання.

     Також, у межах договору довічного утримання на набувача може покладатися обов’язок забезпечити відчужувача або іншу визначену особу можливістю проживання у житлі, яке переходить у його власність.

     Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці, а  вона, у свою чергу, індексації в порядку, встановленому законом.

     Які існують гаранатії захисту інтересів відчужувача та як припиняється дія угоди?

     Договірне врегулювання відносин допомагає побудувати систему захисту від протиправних посягань на інтереси особи, яка потребує піклування.

     Таким чином набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі правочину. Знищення, пошкодження цього майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

     Правовідносини, що виникли на основі договору довічного утримання припиняються:

1. За рішенням суду. Звернутися з вимогою мають право відчужувач або третя особа, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків. У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати, зроблені набувачем на утримання та догляд не підлягають поверненню. Проте, якщо розірвання договору відбулося через неможливість його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за ним право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки.
2. Зі смертю набувача. Його обов’язки переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. За відсутності спадкоємців або їхнього бажання у прийнятті майна відчужувача, він набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
3. Зі смертю відчужувача.

    Отже, договір довічного утримання є правовою формою, яка поєднує вимоги закону з моральними цінностями та надає акту турботи юридичного значення.